Про створення Комітету

Створення «Всеукраїнського Комітету захисту української мови» та формування «Списку 300» набули розголосу в суспільстві, тож саме час пояснити ідеологію його створення та поінформувати про перші ініціативи.

30 травня 2012 року ініціативна група в складі Василя Шкляра (письменник, автора роману «Чорний ворон», переможець Національної премії ім.Т.Шевченка), Ніни Матвієнко (співачка, народна артистка України), Миколи Княжицького (колишній генеральний директор телеканалу ТВІ), Юрія Стеця (генеральний продюсер 5-го телеканалу, голова Комітету з питань свободи слова та інформації Верховної Ради України), Олександра Бригинця (голова Комісії з питань культури та туризму Київміськради), Олеся Донія (народний депутат, голова Мистецького об’єднання «Остання Барикада») на спільній прес-конференції оголосили про створення Комітету, де-факто утворивши перший Оргкомітет.

Всеукраїнський комітет захисту української мови виник як реакція на українофобський законопроект «Про засади державної мовної політики» від Ківалова-Колесниченка. Доводиться чинити опір новій хвилі русифікації (як це не дико звучить: русифікація уже в незалежній Україні!). Належний опір оптимально чинити гуртуючись. Саме з цією метою і створений Всеукраїнський комітет захисту української мови.

Для початку був сформований «Список 300», до якого ввійшли відомі колишні політв’язні, журналісти й телеведучі, знані письменники й музиканти, актори й режисери, історики й освітяни, політики і громадські діячі. Ми залучили до «Списку 300» представників різних регіонів України й навіть різних країн. До Списку цілеспрямовано підбиралися представники різних генерацій: старшої, середньої і молодшої. Тож є як особи знані на всю країну, так і молоді літератори й громадські активісти, відомі у своїх спеціалізованих колах. Головний критерій добору – це люди, які вже зробили конкретні справи для розвитку української мови так культури.

Зрозуміло, що «Список 300» – це лише розширена ініціативна група, він не міг охопити  всіх, хто готовий працювати в Комітеті. Комітет  не секта, яка зациклена лише на вузькому колі, а навпаки, він має бажання бути об’єднавчою структурою, тож із задоволенням залучає всіх охочих. І таких охочих все більше й більше. Так, уже після оприлюднення Списку 300 зателефонували ті, хто не встигнув увійти до нього, але нині бажають долучитися до діяльності Комітету: це наприклад і відомий тележурналіст та ведучий 5-го каналу Святослав Цеголко, і відомий поет і дипломат Юрко Позаяк (Юрій Лисенко). А поет і політв’язень совітських таборів Ігор Калинець подзвонив щодо входження до Комітету не лише від свого імені, а і від імені інших львівських політв’язнів: Ірини Калинець, Зоряна Попадюка, Стефаніїї Шабатури. Отже Комітет розширяється.

Діяльність Комітету не спрямована проти будь-якої з мов. Вона спрямована лише проти російщення, яке проводить нинішня влада. Дякуємо Рефатові Чубарову, який зініціював і наполіг, щоб у першому ж зверненні Комітету було чітка згадка про те, що ми виступаємо за всебічну підтримку як із боку держави, так і з боку суспільства мов народів України, які не мають окремої державності, зокрема кримських татарів, ромів, гагаузів, караїмів, кримчаків. Я дякую тим представникам різних народів, які дали згоду увійти до Комітету й своїми іменами підкреслили його гуманістичну місію: Мредула Гош, Йосип Гурвіц, Йосип Зісельс, Вахтанг Кіпіані, Айдер Муждаба, Мустафа Найем ,Осман Пашаєв, Таміла Ташева, Рефат Чубаров, Леонід Фінберг.

Тож не перераховуватиму всіх відомих осіб, які вже дали згоду увійти та працювати в Всеукраїнському Комітеті на захист української мови, лише перелічу колишніх політв’язнів і дисидентів. Бо це гроно людей є справжньою гордістю української нації, вони за совітських часів не боялися відстоювати українську ідею і йшли за неї в тюрми і табори. Не бояться вони встати на захист української мови і культури і нині: Микола Горбаль, Йосип Зісельс, Ігор Калинець, Ірина Калинець, Микола Кульчинський, Левко Лук’яненко, Мирослав Маринович, Василь Овсієнко, Зорян Попадюк, Євген Сверстюк, Степан Хмара, Стефанія Шабатура, Олесь Шевченко, Юрій Шухевич.

Дві перші соціальні ініціативи, з якими виходить Всеукраїнський комітет захисту української мови, зорієнтовані не на оборону, а на поступ, тобто спрямовані на розширення функціонування української мови в суспільстві. Адже живильний ґрунт нинішньої влади – недостатній культурний рівень. Тож потрібно допомогти піднести культурний рівень нації. І в цьому соціальна місія інтелектуалів і патріотичного середовища.

Перша ініціатива називається «Навчи друга розмовляти українською!». Навіть у самому гаслі міститься позитивний заряд, позитивний сигнал. Це гасло засвідчує, що в кожного з нас є друзі-російськомовці. Тобто ми не проводимо, на відміну від наших опонентів, розкольницьку лінію за мовною ознакою. Просто ми хочемо розширити кругозір наших друзів. Бо що більше людина знає мов, то вищий в неї рівень культури. На жаль, українська держава не сильно подбала за 20 років про те, щоб громадяни України змогли  опанувати українську мову, а нині навіть і невеликі здобутки в цій площині хоче згорнути. Значить, у цих умовах функцію поширювача української мови та культури мусить взяти на себе громада. Тож ми виступаємо з ініціативою: «Навчи друга розмовляти українською!». Кожен із учасників Комітету і просто небайдужих патріотів може взяти шефство хоча б над одним своїм російськомовним другом і за рік навчити його розмовляти українською. А людина, яка вивчила українську мову, немов відкриває для себе новий світ: нову музику, нові книжки, нові кола спілкування. Пишу це як людина, що опанувала українську мову у свідомому віці, коли мені було десь близько 20 років.

Для більшої системності цієї нашої ініціативи ми оголошуємо про започаткування масових безкоштовних курсів з української мови в різних куточках нашої країни (дякуємо за ідею Олександрові Солонтаю, молодіжному громадському активістові). У Києві в Гостиному дворі (Республіка «Гостиний двір такі курси з власної ініціативи вже започаткувала Тетяна Печончик (викладач Національного університету ім. Т. Шевченка) за що їй вельми дякуємо. Тож ми звертаємося до всіх охочих, хто готовий стати волонтерами на таких курсах, і до всіх, хто готовий допомогти в їхній організації у різних містах України: долучайтеся і співпрацюймо!

Друга ініціатива від Комітету: «Український народний університет». Ця ініціатива – фактично, продовження першої і дозволяє долучитися до неї багатьом науковцям. Щоб вивчити мову, бажано не лише відвідувати окремі мовні курси та мати коло спілкування. Бажано ще отримувати додаткову інформація, яка б стосувалася культури, історії, літератури тощо. І найкраще, якщо таку інформацію й у доступній формі надаватимуть фахівці своєї справи (історики, культурологи, літературознавці). Тож «Український народний університет» – це система відкритих лекцій, які провідні науковці в галузі гуманітарних дисциплін готові читати в різних регіонах України. В’ячеслав Брюховецький, Володимир В’ятрович, Олексій Гарань, Владислав Гриневич, Вахтанг Кіпіані, Мирослав Маринович, Андрій Окара, Максим Стріха, Леонід Фінберг та інші висловили готовність їздити містами України з такими відкритими лекціями. Багато хто з них і так веде аналогічну просвітницьку діяльність, тож тепер йдеться просто про систематизацію та єдину структуру. В деяких містах подібні лекторії вже успішно працюють (наприклад, в Одесі – «Український вільний університет. Тож звертаємося до науковців: залучайтеся до ініціативи «Український народний університет»! Та звертаємося до активістів у різних регіонах України, хто готовий допомогти в технічній організації відкритих лекцій – долучайтеся! Долучайтеся до діяльності! Створюйте у себе осередки Всеукраїнського комітету захисту української мови. Всім знайдуться завдання!

Це лише дві перші ініціативи, які ми озвучили та вже впроваджуємо. На цей момент  розробляється цілий план дій з розширення сфери вжитку української мови. Запорукою успішності такої діяльності може стати масовість структур Комітету та ініціативність й готовність його членів до дій. Тож творімо структуру разом!

Всеукраїнський комітет захисту української мови звертається до всіх небайдужих і патріотичних громадян України та всіх друзів України з інших країн: ми не дамо нікому знищити українську мову! Хай які антиукраїнські закони штампуються (і «приймаються» у цій Верховній Раді в антиконституційний спосіб – «голосуванням» чужими картками),  ми все одно розвиватимемо українську мову й культуру! Ми все одно розмовлятимемо українською!

Тож створюйте осередки Всеукраїнського комітету захисту української мови в кожній області, в кожному місті, в кожному університеті, заводі чи мікрорайоні. Записуйтеся волонтерами вести курси української мови та читати лекції. І найголовніше: читайте українські книжки й газети, слухайте українську музику, і просто розмовляйте українською! І не забувайте ділитися своїми знаннями з оточенням. А значить –
навчіть друзів розмовляти українською!

Олесь Доній

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *